- злюбити
- —————————————————————————————злюби́тидієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови. 2005.
Орфографічний словник української мови. 2005.
злюбити — злюблю/, злю/биш; мн. злю/блять; док., перех., частіше із заперечною част. не. 1) Відчути прихильність, повагу і т. ін. до кого небудь. 2) розм. Відчути сердечний потяг до особи іншої статі; покохати. 3) Дуже звикнути, приохотитися до чого небудь … Український тлумачний словник
злюбити — 1. паабяцаць, абавязацца; дамовіцца; 2. аказаць давер; 3. палюбіць, упадабаць … Старабеларускі лексікон
злюбити — злюблю, биш, Вр. Сподобатись, хотіти, любити. Як хто злюбит, гварит двасто або двіста … Словник лемківскої говірки
уподобати — вподобати (віддати комусь / чомусь перевагу, визнати кращим), сподобати, облюбувати, злюбити (перев. з част. не ), у[в]любити; назнати (познайомившись, уподобати) … Словник синонімів української мови